У Вінницькій області працює оперативний штаб з протидії рейдерським захопленням земель та врожаю, телефон «гарячої лінії» ГТУЮ у Вінницькій області: (0432) 66-11-66, графік роботи «гарячої лінії» – пн.-чт.: 09.00-13.00, 14.00-18.00; пт.: 09.00-13.00, 14.00-16.45. Крім того, про факти рейдерських захоплень можна повідомляти на «гарячу лінію» Вінницької облдержадміністрації за телефоном: (0432) 61-45-03 чи email: stopreаder@vin.gov.ua

                                                                                ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                                                         КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                                                                                             У Х В А Л А

                                                                                              24.01.2007
 

                                                                                                (Витяг)

     У червні 2004 р. О. звернулася до суду з позовом до Г., треті особи:  друга Львівська державна  нотаріальна  контора,  приватний  нотаріус Б. та Ю. про визнання заповіту недійсним.

     Зазначала, що  після  смерті 17 грудня 2003 р.  її бабусі Е., яка була матір'ю відповідачки  Г.,  залишилось  спадкове  майно  у  вигляді квартири у м. Львові.

     Е., яка  тяжко  хворіла,  двічі  складала  заповіт  щодо цієї квартири.  Спочатку заповіла  квартиру  в  рівних  частках  їй  та  відповідачці   Г.,   а   16   вересня  2003  р.  за  наполяганнями відповідачки Е.  змінила заповіт та  уклала  новий,  за  яким  1/2 частину   квартири  мала  успадкувати  Г.,  2/5  частини  -  вона, позивачка, і 1/10 частину - Ю.

     Про цей заповіт було відомо всій  родині,  він  перебував  на видному  місці  як  за  життя  Е.,  так  і  під  час  поховання  й поминальних днів. Цей заповіт не викликав ні у кого заперечень. 

     Однак 25 травня 2004 р.  від нотаріуса їй  стало  відомо,  що існує заповіт Е.,  складений 2 грудня 2003 р.,  тобто за два тижні до смерті бабусі,  та посвідчений приватним нотаріусом.  Згідно  з цим заповітом квартиру залишено у спадок лише Г. 

     Вважаючи, що    останній    заповіт    суперечить    дійсному волевиявленню Е.,  яка вчинила його в час загострення хвороби  під впливом  Г.  та в час,  коли не могла усвідомлювати значення своїх дій  та  керувати  ними,  позивачка  просила  суд   визнати   його недійсним.

     Рішенням Залізничного    районного   суду   м.   Львова   від 4 березня 2005 р. позов задоволено.

     Ухвалою апеляційного    суду    Львівської    області     від 30 травня 2005 р. рішення суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної та резолютивної  частини  рішення  місцевого  суду посилання на     "відновлення    чинності    заповіту    Е.    від 16 вересня 2003  р.",  а  в  іншій  частині  рішення  суду  першої інстанції залишено без змін.

     У касаційної скарги Г. посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення  норм  процесуального права,  у  зв'язку  з  чим порушила питання про скасування судових рішень  та  передачу  справи  на  новий  розгляд  до  суду  першої інстанції.

     Заслухавши доповідача,    обговоривши    доводи   скарги   та перевіривши матеріали справи, колегія суддів визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

     Підчас розгляду   справи   судами   були   встановлені   такі обставини.

     Е. за життя була власницею квартири у м. Львові.

     30 серпня 2003 р.  Е.  склала заповіт, відповідно до якого її квартира переходила у спадщину в рівних частках онуці О.  та дочці Г.

     16 вересня 2003 р.  Е.  склала новий  заповіт,  за  яким  1/2 частину  квартири  мала  успадкувати Г.,  2/5 частини - О.  і 1/10 частину - онук О.

     2 грудня 2003 р.  Е.  склала третій  заповіт,  відповідно  до якого  спірну  квартиру  після  її смерті мала успадкувати Г.  Для посвідчення цього заповіту  відповідачкою  до  Е.  було  запрошено приватного нотаріуса за місцем проживання спадкодавця.

     17 грудня 2003 р. Е. померла.

     Задовольняючи позов,  місцевий суд керувався тим,  що спірний заповіт  не  відображав  дійсної  волі  Е.,   був   складений   за наполяганням відповідачки Г. та з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

     Погодився з цим й апеляційний суд.

     Проте такі висновки судів є безпідставними з огляду на  таке.

     Відповідно до ст.  202 ЦПК 1963 р.  ( 1502-06 ), яка діяла на час  розгляду  справи,  рішення  суду  повинно  бути  законним   і обґрунтованим.

     Обґрунтовуючи висновок  про  наявність  підстав  для визнання заповіту недійсним,  суд першої  інстанції  керувався  положеннями ст. 48 ЦК 1963 р.  ( 1501-06 ),  що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

     Проте у разі визнання угоди недійсною на  цих  підставах  суд мав у рішенні послатися на закон чи нормативний акт, вимогам якого заповіт не відповідав.

     Висновок місцевого  суду  про  те,  що  спірний  заповіт   не відображає дійсної волі спадкодавця не є підставою для задоволення позову на підставах ст. 48 ЦК 1963 р. ( 1501-06 ), оскільки угоди, що   суперечать   волі  однієї  із  сторін,  можуть  бути  визнані недійсними на інших підставах,  передбачених статтями  56,  57  ЦК 1963 р.

     У рішенні   місцевого  суду  таких  підстав  не  наведено,  а посилання на порушення таємниці заповіту само по собі не може бути підставою  для  визнання  заповіту  недійсним,  якщо він складений відповідно до волевиявлення спадкодавця.

     Апеляційний судна зазначені порушення  процесуального  закону уваги не звернув.

     За таких  обставин  з  урахуванням  того,  що  суд касаційної інстанції згідно зі ст.  335 ЦПК ( 1618-15 ) не може встановлювати обставини,  що  не  були  встановлені  судами  чи  відкинуті ними, оскаржувані  судові  рішення  підлягають  скасуванню  з  передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Керуючись статтями 336,  338 ЦПК ( 1618-15 ),  колегія суддів Судової  палати  у  цивільних  справах  Верховного  Суду   України касаційну скаргу Г. задовольнила.

     Рішення Залізничного    районного    суду   м.   Львова   від 4 березня 2005 р.  та ухвалу апеляційного суду Львівської  області від  30  травня  2005  р.  скасувала,  а  справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.

 "Цивільне судочинство.
 Судова практика
 у цивільних справах",
 N 1, 2007 р.

 

Круголь Юрій Васильович - начальник Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Головні розділи 

Напрямки діяльності

Фотогалерея

Відеогалерея

ГУЮ на Фейсбук

Skype

Гарячі телефонні лінії

banner of_hotline

Зараз на сайті 

На сайті 89 гостей та відсутні користувачі

Skype

Інформація для громадян,які приїхали з Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Громадська приймальня ГУЮ Вінницької обл.

banner of_odryzhenya

banner of_torgu

link00
link00

Реєстри

banner of_visnik

banner of_notarius

banner of_byuleten

 Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції

banner of_korupciya

Scroll to top